"Наші креативні мами" Фільм 1

Моральне знущання над дитиною

Ви стурбовані раптовою зміною поведінки вашої дитини? Хочете достукатись до неї, але відчуваєте, що між вами виник емоційний розлад? Вам важко зрозуміти її перепади настрою, і ви турбуєтеся, чи не викликані вони вашим підходом до дисципліни? Ви чули термін «моральне знущання над дітьми» й хочете знати, чи могли ви самі або хто-небудь з оточення дитини вчинити з нею подібним чином, ненавмисно або, можливо, навіть навмисно?

Якщо ви шукаєте відповіді на будь-яке з перерахованих вище запитань, прочитайте цю статтю, і ви дізнаєтеся, що таке моральне знущання у ставленні до вашої дитини та як можна розпізнати й запобігти йому.

Що таке моральне знущання над дитиною?

У багатьох випадках моральне знущання (моральне насильство, психологічне насильство) – це форма постійного жорстокого поводження або зневаги, що відчуває дитина від батьків або інших близьких їй людей. Моральне або психологічне насильство може завдати дуже серйозної шкоди пізнавальному, емоційному, соціальному та психологічному розвитку дитини. Іноді батько/мати морально принижує дитину, прекрасно усвідомлюючи можливі наслідки. В інших випадках батьки можуть піддавати дитину моральним знущанням неусвідомлено.

Різні типи морального знущання над дитиною

Ось кілька ситуацій, які можуть змусити дитину страждати від морального знущання (психологічного насильства).

1. Ігнорування вашої дитини

Ігнорування дитини відбувається в тому випадку, якщо батько/мати не перебуває поруч з нею протягом тривалого часу – настільки тривалого, що дитина починає відчувати себе самотньою.

Крім того, бувають ситуації, в яких ви можете фізично бути присутнім поруч з дитиною, але не звертати на неї належної уваги.

Дитина також відчуває себе ігнорованою, якщо ви уникаєте зорового контакту під час розмови з нею або не звертаєтесь до неї на ім’я.

2. Відмова в задоволенні потреб дитини

Відмова задовольняти потреби дитини може виражатись у такому простому прояві, як висміювання дитини в присутності сторонніх, вам воно може здаватися несуттєвим інцидентом, але насправді може мати найсерйозніші й тривалі наслідки для дитини.

Якщо дитина систематично не відчуває дотику ваших рук, ви не обіймаєте її чи не гладите, то тим самим відмовляєтеся задовольняти її найпростіші фізичні потреби. Ви також морально принижуєте її і в тому випадку, якщо відкидаєте основні потреби й бажання дитини.

3. Ізоляція дитини

Ізоляція означає, що ви постійно перешкоджаєте спілкуванню вашої дитини із друзями або однолітками. Це може також означати, що ви не допускаєте соціальної взаємодії дитини з іншими членами сім'ї або дорослими.

Ізоляція відбувається у випадку, якщо ви обмежуєте свободу пересування вашої дитини, часто в якості покарання. Хоча багато батьків уважають нормальним карати свою дитину шляхом накладення певних обмежень, занадто часте застосування такого роду покарань може набути форми морального знущання.

4. Використання або розбещення дитини за допомогою маніпулювання

Використання або розбещення дитини – це форма морального знущання, яка приховує навчання або втягнення її ким-небудь у неприпустиму й навіть незаконну діяльність.

У деяких випадках вашу дитину можуть навіть примусити до таких дій без вашого відома.

Така форма морального знущання може проявлятись в антигромадській або саморуйнівній поведінці батьків чи опікуна. Примус до брехні, злодійства або втягнення у проституцію може спровокувати агресивну поведінку дитини.

5. Усна образа та приниження

Усна форма морального приниження має досить значний і тривалий вплив на дитину.

Усна образа включає висміювання, присоромлення, приниження дитини на систематичній основі. Вона може також приймати форму словесних погроз, що виходять від будь-кого.

6. Тероризування дитини

Тероризування – це форма морального знущання, при якій батько/мати погрожує або залякує дитину, щоби примусити її підкоритись.

Батьки можуть погрожувати або залякувати дитину різними способами. Це може бути дія, яка поставить дитину в небезпечне або незручне становище. Або ж дія, спрямована на те, щоб розлучити її з домашнім улюбленцем, улюбленою іграшкою й навіть рідним братом чи сестрою – до того часу, доки дитина не підкориться.

У багатьох випадках, коли батьки ставлять перед дитиною нереальні цілі й мають нереалістичні очікування, вона відчуває себе заляканою. Вона може злякатись небезпечних наслідків, які неминуче настануть, якщо вона не буде відповідати таким очікуванням.

7. Нехтування дитиною

Нехтування дитиною може набувати різних форм, наприклад, відсутності уваги до її освітніх потреб. Це відбувається, коли батьки не можуть або не надають дитині матеріали, посібники, приладдя, необхідні для навчання.

Дитина може відчувати моральне знущання у формі психічної (психологічної) зневаги. Це ситуація, при якій батько/мати відмовляється помічати або ігнорує потреби дитини в лікуванні, яке може допомогти їй подолати серйозні психологічні (психічні) проблеми.

Третя форма зневаги виникає тоді, коли батьки відмовляються визнавати потребу дитини в медичному лікуванні.

Може здатися, що багато форм морального знущання над дитиною – це частина загальних методів виховання. Однак такі методи можуть перетворитись на справжнє насильство, коли через часте застосування починають негативно впливати на дитину. Наприклад, абсолютно нормально як покарання ставити дитину в куток, але тільки до того часу, поки таке покарання не увійде у звичку, не стане щоденною практикою. Ваша дитина повинна зрозуміти причину покарання, а не сприймати його як ірраціональну й маніакальну поведінку з вашого боку.

Чому відбувається моральне знущання?

Експерти в питаннях охорони здоров'я та дитячі психологи дійшли до спільної думки, що моральному знущанню піддаються діти з різних сімей. Як батьки ви завжди хочете кращого для своєї дитини, але іноді бувають ситуації, які можуть змусити вас застосувати суворий або жорсткий підхід. Існує безліч факторів, які можуть призвести до морального знущання батьків над дітьми. Ось деякі, найбільш важливі з них:

стрес;

обмаль часу на дитину через постійну зайнятість;

нестача матеріальних та інших ресурсів;

слабкі навички виховання;

громадська ізоляція;

неприродні очікування від дитини.

Крім того, у деяких випадках батьки можуть морально знущатись над дитиною, ґрунтуючись на особистому досвіді, тому що так свого часу поводилися з ними, і тим самим вони замикають це хибне коло.

Які симптоми жорстокого поводження з дітьми?

Ось кілька фізичних ознак морального знущання над дітьми:

Дитина раптово починає мочитись або не тримати кал під час сну, при цьому медичні причини таких дій відсутні.

Надходять різні скарги дитини психосоматичного характеру: скарги на регулярні головні болі, нудоту чи навіть болі в животі. Але результати медичного обстеження залишаються в межах норми або невизначеними.

Якщо ваша дитина страждає від морального знущання, у неї можуть бувати напади діареї та блювання, які іноді тривають кілька тижнів і навіть місяців.

Якщо ваша дитина переживає моральне насильство, ви можете помітити деякі суттєві затримки на різних етапах її розвитку.

Загальною ознакою морального знущання над дітьми є прагнення дитини виглядати й відчувати себе не так, як усі. Дитина може несподівано й кардинально змінити стиль свого одягу, почати одягатись неналежним чином на різних заходах або в різних місцях.

Ось кілька соціальних симптомів морального знущання, які можуть спостерігатись у вашої дитини:

У дитини спостерігається значне відставання в різних сферах розвитку.

Можна помітити, що дитина стала поводитись тихіше, ніж зазвичай, і лякається найменшого шуму й навіть знайомих голосів. Вона може стати відлюдником, відмовлятися спілкуватися з людьми й підтримувати зоровий контакт під час розмови. Усі ці симптоми можуть бути ранніми ознаками розвитку депресії, тривоги, страху, психотравми або навіть агресії.

Якщо ваша дитина стала жертвою морального насильства, ви можете помітити в неї важкі й часто важко контрольовані симптоми саморуйнування. Вона може проявляти суїцидальні тенденції або агресивно, зухвало поводитися, що полягає у зловживанні алкоголем або наркотиками.

Якщо дитина піддається моральному знущанню, у неї можуть проявлятися й абсолютно протилежні моделі поведінки. Дитина стає надмірно поступливою й погоджується на все, що ви говорите. Вона може раптово стати надмірно вихованою і ввічливою або виглядає підкреслено охайною та чистою.

Коли ваша дитина страждає від морального насильства, ви можете помітити в неї підвищену потребу в увазі батьків або навпаки – дитина може виглядати надзвичайно пригніченою або нехарактерно сором'язливою.

Дуже простий спосіб визначити, чи піддається ваша дитина моральному знущанню, – це поспостерігати за нею під час гри. Більшість дітей копіюють негативну поведінку або мову, свідками якої вони є в себе вдома. Якщо ви бачите, що ваша дитина демонструє нетипову для неї поведінку або вимовляє слова, невідповідні для її віку, це може бути ознакою морального насильства.

Як можна визначити ознаки емоційно агресивної поведінки в дорослих?

Ось кілька способів, які допоможуть визначити, чи проявляє дорослий моральне насильство у ставленні до дитини:

Дорослий обзиває й висміює дитину у присутності сторонніх.

Дорослий придумує дитині принизливі й недоречні прізвиська.

У деяких випадках дорослий словесно погрожує дитині. Він може підвищити голос на дитину або погрожувати їй фізичним насильством. Іноді він змушує дитину спостерігати акт насильства або нанесення фізичної шкоди кому-небудь або чому-небудь близькому для дитини.

Дорослий морально принижує дитину, проявляючи нереалістичні очікування від неї.

У деяких випадках моральне насильство над дитиною виражається в залученні її до вирішення питань опікунства, присутності на засіданнях під час шлюборозлучних процесів.

Кілька статистичних фактів морального знущання над дітьми

Майже 90 % усіх випадків дитячих смертей є результатом підбурювання членів сім'ї чи близьких.

Діти, які стали жертвами морального знущання, на 25 % частіше страждають на проблеми зі здоров'ям і психікою.

Діти, які страждають від морального приниження, схильні до підліткової вагітності, учинення правопорушень, утечі зі школи та зловживання наркотиками.

Поради про запобігання морального насильства

Як батьки ви любите свою дитину, але реально й те, що ви неусвідомлено змушуєте її страждати від морального приниження. Правда полягає в тому, що навіть зразкові батьки іноді кричать на своїх дітей та ігнорують їх. Коли такі випадки поодинокі, вони не є насильством. Небезпека емоційного насильства з'являється тоді, коли такий тип поведінки батьків стає звичним і систематичним.

Хоча моральне знущання над дитиною може статися практично в будь-якій сім'ї, незалежно від того, яка в ній панує атмосфера, існують деякі каталізуючі фактори. Ось деякі ситуації, які можуть збільшити небезпеку морального знущання над дітьми:

Родині, яка переживає фінансові труднощі, важко піклуватися про академічну успішність дитини та інші її основні потреби. У такій сім'ї дитина, ймовірно, зіткнеться з моральним насильством.

Самотній батько або самотня мати можуть відчувати себе надмірно обтяженими турботою й відповідальністю за дитину. Вони може зривати своє роздратування на дитині й тим самим морально принижувати її.

Дитина знаходиться в зоні високого ризику піддатись моральному знущанню у випадку, якщо батьки живуть окремо один від одного або розлучені. У такій ситуації обоє батьків можуть бути занадто зайняті роботою й емоційно нехтують дитиною.

Бути батьками, безумовно, велика відповідальність, для цього потрібне величезне терпіння. Цілком можливо, що в той час, як ви кричите на дитину або ігноруєте її із кращих міркувань, результати такої поведінки не завжди виправдовують ваші очікування. Якщо ви відчуваєте, що якимось чином морально ображаєте свою дитину, важливо проконсультуватись у відповідного спеціаліста. Він зможе утримати вас від образливої поведінки, допоможе позбутися звички до морального насильства й покращить ваше ставлення до дитини.

Доповідь

Роль сім’ї у формуванні креативності дітей

Креативність – це здатність досягати мети, знаходити вихід у нібито безвихідній ситуації, використовуючи предмети, обставини, - незвичайними засобами. У більш широкому сенсі – нестандартне рішення проблеми.

Велику роль у розвитку креативності має досвід, який отримується дитиною від родини. Хто, як не батьки, бабуся, дідусь, що спостерігають щодня за дитиною в різних ситуаціях, можуть помітити своєрідні індикатори здібностей, до чого у дитини особливий інтерес, до якого виду діяльності дитина виявляє схильність? Виховувати стійкі інтереси і схильності дитини до якоїсь діяльності - значить, вже сприяти розвитку її творчих здібностей.

Діти – це відображення морального життя в сім'ї. Реалізація творчих імпульсів дитини залежить від впливу батьків та дорослих вдома, в дитячому садку, школі. Безумовно, результати розвитку таких здібностей будуть кращими, якщо сім'я, дитячий садок і школа будуть працювати разом. Завдяки спілкуванню з дорослими у дитини обов'язково повинно сформуватися «здорове самовідчуття людини», якій є що внести в цей світ. Американські психологи порівнювали умови, які вели до розвитку високої креативності та високого інтелекту у дітей. У ході дослідження було виявлено, що рівень матеріального статусу сім'ї не має значення. Більший вплив має професія батьків, їх соціальний статус, позиції по відношенню до дітей. (Треба довести до батьків – що потрібно перш за все приділяти увагу дітям). Діти – це відображення морального життя батьків. Батьки креативних дітей знаходять в своїх дітях менше недоліків, ніж батьки інтелектуалів. (Синдром відмінника (все робити за правилами) таким дітям буде складно в соціумі.) Батьки креативних дітей головну увагу віддавали внутрішнім якостям дитини.

Доведено, що мама має великий вплив на розвиток творчості у хлопчиків, а тато – на розвиток творчих здібностей у дівчаток.

Дванадцять принципів розвитку креативності дитини в родині

1. Будьте поблажливими зі своєю дитиною.

Потрібно знайти «золоту середину» між заохоченнями та покараннями, захопленням і несхваленням. Не бійтеся балувати свою дитину, поводьтеся з нею, як з унікальною особистістю. Тільки так ви виховаєте в ній стійке самолюбство й упевненість у собі. Але не забувайте: усе має свою міру, інакше ви ризикуєте виховати самозакоханого егоїста.

2. Демонструйте свою незалежність. Пам'ятайте, що незалежність — наслідок досвіду, а не легковажності чи благополуччя. Дитина повинна зрозуміти, що самостійність і незалежність — великий приз, що присуджується найнаполегливішим, найпрацездатнішим і найсміливішим особистостям. Бути лідером або просто відрізнятися від інших — де чудово! Сліпо наслідувати юрбу здатний тільки послідовник-конформіст. Оригінальна, незалежна людина завжди йде попереду юрби.

3. Не бійтеся подорожувати й змінювати обстановку.

Нові враження й знайомства позитивно впливають на виховання відваги, комунікабельності, здатності до імітації, нонконформізму, учать не боятися новизни й невизначеності.

4. Дайте волю вибору вчинків і дій. Дозвольте дітям ризикувати й заряджатися при цьому корисною порцією адреналіну. Звичайно, потрібно стежити за їхньою безпекою. Дайте своїй дитині волю в дослідженні світу. Це дозволить їй у майбутньому ризикувати без страху й відрази до небезпеки.

5. Забудьте слово «ні».

Максимально заохочуйте будь-яке рішення дитини. Якщо вона має помилитися, то нехай дійсно це переживе й усвідомить свою помилку, виносячи із ситуації певний позитивний досвід.

6. Будьте оптимістом.

Навчіть дитину навіть у чомусь найнеприємнішому бачити щось гарне й корисне. Позитивне мислення буде завжди джерелом життєвої енергії вашої дитини, оберігаючи її від депресій або думок про суїцид, таких імовірних в обдарованих людей.

7. Забезпечте дитину великою кількістю інтелектуальних, «дорослих» ігор-головоломок, конструкторів, а також різними матеріалами для творчості (пластиліном, папером, клеєм, фарбами, старими

непотрібними речами тощо). Це допоможе розвинути в неї евристичне та інтуїтивне мислення.

8. Заохочуйте тягу дитини до знань, дозволяйте їй читати все, що вона захоче, адже знання породжують мотивацію відкриття нового й ентузіазм. Діти повинні одержувати знання в мистецтві, поезії, філософії, природничих науках. Це відкриє перед ними необмежені перспективи й вивільнить їхню енергію.

9. Навчіть дитину каталогізувати її бібліотеку, систематизувати всі продукти її творчості, записувати свої думки й висновки, колекціонувати предмети відповідно до своїх інтересів. Це привчить її до послідовності, визначеного порядку й обов'язковості.

10. Створюйте дитині ситуації, що кидають їй виклик.

Це буде стимулювати її мислення, навчить шукати оптимальне рішення в екстремальних ситуаціях, відстоювати свою точку зору, розумно аргументуючи її.

11. Заохочуйте гіперактивність дитини. Багато сильних світу цього в дитинстві були дуже

активними. Навчіться не карати дитину за надлишок енергії, не гальмувати її пориви, а розумно керувати ними.

12. Мрійте, фантазуйте й дійте разом із вашою дитиною.

Пам'ятайте, що всі дорослі винаходи родом із дитячих фантазій. Допомагайте дитині втілити найнеймовірніші ідеї, експерименти в реальні продукти творчості.

Батькам поради психолога

Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви розумієте її стан, її проблему.

    Вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Дитина переконається, що ви її чуєте, розумієте, зможе почути сама себе ніби збоку і краще усвідомити свої почуття.

       Слухаючи дитину, стежте за її мімікою й жестами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, тону голосу.

      Підтримуйте й підбадьорюйте, посміхніться, обійміть, дивіться в очі, візьміть за руку.

        Стежте за тим, яким тоном ви розмовляєте з дитиною.

Демонструйте вашу зацікавленість у тому, що розповідає вам дитина.

Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Дайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші результату.

Допомагайте дітям ставити реальні цілі.

Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину.

Давайте дитині відчути справжню відповідальність. Діти в яких є обов'язки вдома, вважають себе значущими в родині.

Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, слова

"Я тебе люблю", сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повторювали, що вони наймиліші й найдорожчі.

Шановні батьки! Займайтеся зі своїми дітьми: в'яжіть, плетіть, вишивайте, куховарте, вирізайте, співайте, танцюйте, грайте, декламуйте. Навчайте їх тому, що ви вмієте, або закріплюйте ті вміння, які вони отримали в позашкільному закладі. Не шкодуйте на це часу. Обов’язок батьків - створити в кожній сім'ї умови для всебічного розвитку здібностей дитини. Володіння вміннями та навичками у творчості буде доброчинно впливати на подальший розвиток здібностей вашої дитини, на їх місце в житті.

Анкета для батьків «Ми і наші діти»

1. Склад вашої сім'ї.

2. Якому дозвіллю ви надаєте перевагу?

а) заняттям спортом; '

б)      відвідуванню кіно і театру;

в) читанню книг;

г) відвідуванню кав'ярні, ресторанів;

д)      застольним зустрічам із друзями;

е) перегляду телепередач;

ж)відвідуванню змагань, матчів;
з)відпочинку у родинному колі;
и)______ _.

3. Як часто ви проводите дозвілля зі своїми дітьми?

а) щодня;

б)      щосуботи;

в) щонеділі;

г) ніколи;
д)інколи;

е) під час відпустки;

ж)          при першій негоді.

4. Яку сферу трудової діяльності ви б рекомендували для своєї дитини?

5. Яку суму кишенькових грошей, на ваш погляд, повинен мати син (донька)?

6. Які стосунки у вашій сім'ї?

а) дуже добрі;

б) добрі;

в) не дуже добрі;

г) погані.

7. Які стосунки особисто у вас із сином (донькою)?

а) довірливі;

б) спокійні;

в) напружені;

г) конфліктні.

8. Як часто ваша сім'я збирається разом.?

а) щодня;

б) щонеділі;

в) зрідка;

г) під час сімейних свят;

д) на дачі;

е) під час відпустки.

9. Чи знаєте ви, яку громадську роботу виконує ваш син
(донька) у школі?

10.Яку громадсько-педагогічну роботу ви виконуєте в школі?

11.Як часто ви буваєте у школі, де вчаться ваші діти?

12.Які труднощі ви відчуваєте у вихованні дітей?

а) діти вас не розуміють;

б) діти не беруть до уваги ваших вимог;

в) вам не вистачає часу на спілкування з дітьми;

г) не знаєте, як діяти в тому чи іншому випадку;

д) не знаєте, як реалізувати рекомендації вчителів;

е) діти роблять все на зло;

ж) не можете знайти спільної мови з учителями.

13. Хто, на вашу думку, має найбільше піклуватися про вихо-
вання дітей?

а) сім'я;

б) громадські організації;

в) школа;

     г)вулиця

д) трудові колективи;

е) учнівські колективи;

ж)      друзі учня.

14.Перелічіть трудові обов'язки вашого сина (доньки).

15.З яких питань діти розмовляють з вами відверто? Як часто?

16.Чи цікавляться діти вашою роботою?

17.Чи достатньо вашого педагогічного кругозору для виховання власних дітей?

а) так;

         б)       ні

18.За що цінують вашого сина (доньку) його друзі і знайомі?

19.Чи знаєте ви імена друзів та знайомих вашого сина (доньки)?

20.Чи бере ваша дитина участь у плануванні вашого сімейного бюджету?

21.Чи впевнені ви у тому, що ваша дитина легко адаптується до «важкого» періоду переходу до дорослості?

а) так;

б)      є певні сумніви;

в) важко сказати.

   22. Чи знаєте ви, де в даний час знаходиться ваша дитина?

а) знаю;

б)      можу здогадуватися;

в) не знаю.

Анкета для батьків

«Школа у житті наших дітей»

1. Що головне для вас у школі?

2. До чого має підготувати школа?

а) до самостійного життя;

б)      продовження навчання;

в) активного суспільного життя;

г) здорового способу життя;

д)      взаєморозуміння та співпраці з іншими;

е) професійної діяльності;
ж)сімейного життя.

3. Скільки часу діти мають бути у школі?

4. Які у вас відносини зі школою?

а) партнерські;

б)      ви відчуваєте тиск на себе;

в) ви впливаєте на школу;

г) ви виступаєте консультантом;

д)             інше    .

5. Чим ви можете допомогти школі?

6. Які завдання вирішує школа? Назвіть головні. Чи готові ви взяти участь у створенні необхідних програм, плануванні?

7. Що таке «гарний учитель»?

8. Що таке «гарний класний керівник»?

9. Що таке «гарна школа»?

Анкета для дітей

1. Чи подобається тобі ходити до школи? а) так; б) ні; в) інколи.

2. Який твій улюблений предмет?

3. Як складаються твої стосунки з учителем?

4. Як складаються твої взаємини з однокласниками?

Тренінг «Здоров'я наших дітей»

I. Анкетування батьків

1. Що найбільше турбує вашу сім'ю?

а) здоров'я дітей;

б)          рівень навчання;

в) настрій дитини та причини його зміни;

г) небажання дитини брати участь у житті сім'ї.

2. Чи виконує ваша дитина ранкову гімнастику?

а) так;

б) ні;

в) інколи;

г) вважаю, що виконувати ранкові вправи не обов'язково.

3. Чи загартовується ваша дитина?

а) так;

б) ні;

в) інколи;

г) це зайве.

4. Чи снідає ваша дитина?

а) так;

б) ні;

в) інколи.

5. Скільки часу ваша дитина гуляє в будній день? у вихідні?

6. Чим ваша дитина добирається до.школи, скільки витрачає часу на дорогу?

7. Чи відвідує ваша дитина спортивні секції? Скільки разів на тиждень?

8. Чим ще займається ваша дитина (гуртки, клуби)? Як часто проходять заняття?

9. Скільки часу займає виконання домашнього завдання?
10. Чи займається ваша дитина з окремих предметів додатково?

II. Скільки часу витрачає на перегляд телепередач?

12.Чи витрачає час на ігри (телефонні, комп'ютерні тощо)?

13.Як ваша дитина відпочиває?

14.Які скарги на здоров'я бувають? а) головний біль;

б)запаморочення; в) розлад сну; г)нервові зриви;

д) біль у спині.

Анкета для батьків «Сімейні традиції»

I. Дайте відповіді на запитання.

1. Як часто ваша сім'я збирається разом?

2. Чим ви займаєтеся разом? (Ходите до кінотеатру, у похід, виїжджаєте на дачу, читаєте книги, розв'язуєте кросворди, співаєте, гуляєте містом тощо.)

3. Які традиції є у вашій сім'ї? Хто їх започаткував?

4. Чи є у вас фото- та відеоспогади? Чи систематично ви їх збираєте?

5. Як ваша дитина ставиться до сімейних традицій?

II. Підкресліть або допишіть необхідне.

1. Ваша сім'я — це....

2. До ваших сімейних традицій належать:

а) дні народження;

б) загальновідомі свята (Новий рік, Перше травня, Восьме березня тощо);

в) відвідування шкільних свят;

г) гостини у родичів;

д) виготовлення необхідних для сім'ї речей;

е) ведення фотоальбомів;

ж) проведення Дня сім'ї;

з) недільні обіди;

и) сімейна рада;
і) інше_ .

3.       Захоплення членів сім'ї:

а) домашні тварини;

б) квіти;

в) рибальство;

г) садівництво;

д) шиття;

е) в'язання;
ж)вишивання;

з) колекціонування;

и)співи;

і) ігри в шахи;

к) малювання;

л) відвідування концертів;

м)гра на музичних інструментах;
н) інше_ .

4.Яке із захоплень підтримує ваша дитина?

5.Що з домашніх справ ви виконуєте разом?

а)        прибирання квартири;

б) роботу на дачі;

в) догляд за тваринами;

г)        інше

6.Чи збираєтеся ви на сімейні ради?

7.Чи готуєте ви поздоровлення іншим членам родини?

Опитувальний аркуш для батьків «Ми і школа»

Напишіть відповіді на окремому аркуші у довільній формі. Обміркуйте результат
.1. Чи з радістю ваша дитина йде до шкОли?
2. З яких предметів виникає більше труднощів? Чому?
3. Скільки часу ваша дитина витрачає на підготовку до уроків?
4. Чим захоплюється у вільний час?5. Які предмети вивчає із задоволенням?
6. Чи допомагає молодшим у сім'ї"(якщо вони є)?
7. Чи знаходить взаєморозуміння з класним керівником, учителями?
8. Чи задовольняють вас батьківські збори?
9. Яку реальну допомогу надає вам школа?

Адаптація п'ятикласників

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ П'ЯТИКЛАСНИКІВ

Школа № ___________________ Клас _____________________

Просимо Вас відповісти на наведені нижче запитання. Підкресліть той варіант відповіді, який здається Вам найбільш підходящим для Вашої дитини.

Прізвище, ім'я дитини __________________________________________________________________

1. Чи охоче йде Ваша дитина в школу?

а) неохоче; б) без особливого побоювання; в) охоче, з радістю;

2. Чи повністю Ваша дитина пристосувалася до шкільного режиму? Чи приймає як належне новий розпорядок?

а) ще не пристосувалася; б) не зовсім; в) в основному, так;

3. Чи переживає Ваша дитина свої навчальні успіхи і невдачі?

а) не переживає; б) не завжди; в) переживає;

4. Чи часто дитина ділиться з Вами своїми шкільними враженнями?

а) ніколи; б) іноді; в) досить часто;

5. Який емоційний характер цих вражень?

а) в основному негативні враження;

б) позитивних і негативних приблизно порівну;

в) в основному позитивні враження;

6. Скільки часу в середньому витрачає дитина щодня на виконання домашніх завдань?

___________________________________(вкажіть конкретну цифру)

7. Чи має потребу дитина у Вашій допомозі при виконанні домашніх завдань?

а) досить часто; б) іноді; в) не потребує допомоги;

8. Як дитина долає труднощі в роботі?

а) перед труднощами відразу пасує;

б) звертається за допомогою;

в) наполегливий в подоланні труднощів;

9. Чи здатна дитина сама перевірити свою роботу, знайти і виправити помилки?

а) сам цього зробити не може;

б) іноді може;

в) як правило, може;

10. Чи часто дитина скаржиться на товаришів по класу, ображається на них?

а) досить часто ; б) буває, але рідко; в) такого практично не буває;

11. Чи справляється дитина з навчальним навантаженням без перенапруження?

а) ні; б) іноді; в) так.

Обробка результатів

Бесіда з цивільного захисту на тему:

Кровотеча та перша допомога при кровотечах

Мета: ознайомити батьків з причинами виникнення , видами кровотеч та долікарською допомогою при кровотечах; розвивати навички накладання пов’язок,джгута

Причини кровотечі. Кровотеча виникає внаслідок порушення цілісності кровоносних судин через травму, поранення, пов'язаного як з механічним порушенням судинної стінки, так і з її патологічними змінами, які зустрічаються при деяких захворюваннях (гіпертонічній, виразковій, променевій хворобах). Кровотеча може бути при різноманітних гематологічних захворюваннях (гемофілії), тощо.

Сила, з якою кров витікає з кровоносної судини, залежить від виду судини (при артеріальній кровотечі сильніша, ніж при венозній) діаметру (чим крупніша судина, тим сильніша кровотеча), від виду пошкодженої тканини (при пошкодженні м'язів кровотеча сильніша, ніж при пошкодженні підшкірної жирової тканини), положення частини тіла, яка кровоточить. При опусканні руки кровотеча збільшується, а при піднятті зменшується.

Види кровотечі: залежноі від виду пошкодженої судини розрізняють - артеріальну, венозну, капілярну.

Найбільш небезпечною є артеріальна кровотеча. Вона виникає при ушкодженні артеріальної судини, при цьому кров має яскраво-червоний колір (через насичення її киснем) і виштовхується з рани сильним пульсуючим струменем, іноді фонтаном, висота якого змінюється з кожною пульсовою хвилею.

При венозній кровотечі кров має темно-червоний колір, внаслідок збіднення її киснем, тече повільно, постійно. Венозна кровотеча менш інтенсивна, ніж артеріальна. При пораненнях вен шиї та грудної клітки нерідко існує смертельна небезпека: внаслідок негативного тиску в цих венах, до них в момент вдиху потрапляє повітря. Повітряна куля (ембол) може викликати закупорку кровопостачальної судини - (повітряну емболію) і стати причиною блискавичної смерті.

Капілярна кровотеча виникає внаслідок пошкодження судин дрібного діаметру, при неглибоких пораненнях. Капілярна кров має яскраво-червоний колір і відрізняється тим, що окремих судин, що кровоточать, немає і кров рівномірно витікає з усієї площини пошкодженої тканини.

Кровотечі поділяються на зовнішні (з ран або природних отворів тіла) і внутрішні (кров збирається у порожнинах тіла (плевральній, черевній тощо) або в якомусь органі.

Внутрішня кровотеча може стати небезпечною, тому що її початок і інтенсивність важко визначати, діагностувати, а тому необхідна допомога може бути надана невчасно. До внутрішніх кровотеч відноситься паренхіматозна кровотеча.

Паренхіматозна кровотеча спостерігається при ушкодженні внутрішніх органів - печінки, нирок, селезінки, буває масивною і дуже небезпечною. Це немов змішана кровотеча з артерій, вен, капілярів. При цьому кров витікає з усієї поверхні рани органу. Для зупинки цієї кровотечі необхідне швидке хірургічне втручання.

Долікарська допомога при зовнішній кровотечі

Засоби спинення кровотечі можна поділити на дві групи - попередні, або тимчасові, і остаточні. Для надання першої медичної допомоги користуються тимчасовими засобами зупинення кровотечі, а остаточна зупинка виконується у медичному закладі. При будь-якій кровотечі, особа, яка надає допомогу, повинна діяти швидко, рішуче й обережно. Її завдання полягає в тому, щоб якомога швидше, простіше і надійніше зупинити кровотечу, не погіршити при цьому стан здоров'я потерпілого. При наданні допомоги потерпілого не роздягають, а тільки звільняють від одягу ділянку, що кровоточить. Артеріальну кровотечу можна зупинити пальцевим притисненням артеріального стовбура, круговим перетягуванням кінцівки джгутом, максимальним згинанням її в суглобі.

При артеріальній кровотечі спочатку слід негайно притиснути артерії пальцем в певних анатомічних точках. При травмах голови, обличчя, кровотечу зупиняють пальцевим притисненням загальної сонної, зовнішньої щелепної, скроневої артерій. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисненням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко і можуть бути притиснені до найближчої кістки.

Недоліком методу пальцевого притиснення є неможливість тривалої зупинки кровотечі і можливе інфікування рани.

Максимальне згинання кінцівок у суглобах

Для тимчасової зупинки кровотечі із судин кінцівок можна використати також метод максимального згинання кінцівок у суглобах. При кровотечі з підключичної або з плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов'язкою. При кровотечі зверхньої кінцівки використовувують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у під пахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі. Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі. При кровотечі із рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі. Обов'язковою умовою є те, що необхідно підкладати валик перед тим, як максимально згинати кінцівку у суглобі.

Перетягування кінцівки джгутом

Цей метод використовують тільки при артеріальній кровотечі із судин кінцівок, використовуючи кровоспинний джгут. На сьогодні випускається готовий гумовий джгут у вигляді стрічки, довжиною 1,5 м, яка має на одному кінці гачок, на другому - ланцюжок, а також тканинний джгут з механічною закруткою. В залежності від локалізації джерела крововиливу джгут накладається на верхню третину плеча або на середню частину стегна.

Правила і техніка накладання кровоспинного джгута (рис 4.1).

Джгут накладають при ушкодженні великих артеріальних стовбурів кінцівки.

1. Накладають джгут на рівну підкладку без складок.

2. При кровотечі з верхньої кінцівки джгут розташовується на верхній третині плеча; при кровотечі з артерій нижньої кінцівки -на середній третині стегна.

3. Джгут накладають на припідняту кінцівку: підводять його під місце, де він буде накладатись, енергійно розтягують і, підклавши під нього м'яку підкладку (бинт, одяг, тощо), накручують його декілька разів до повної зупинки кровотечі) так, щоб його тури лягали один до одного і щоб між ними не потрапили складки шкіри. Кінці джгута надійно зв'язують або щеплюють за допомогою петельки та гачка. 4. Правильність накладання джгута перевіряють по зупинці кровотечі та зникненню пульсу, кольору шкіри (при правильно накладеному джгуті шкіра бліда).

5. Після накладання джгута під нього підкладають записку про час його накладання у 24-годинному обчисленні, наприклад, "джгут накладався о 13 год. 20 хвилин".

6. Не можна ховати джгут під пов'язку або одяг, він повинен одразу впадати в очі.

7. Джгут може бути накладений не довше як на 1,5 години, а у дітей не довше 40 хвилин, в холодну пору року не довше 40 хв. у дорослих та 20-30 хв. у дітей.

8. Після накладання джгута необхідно обов'язково зробити іммобілізацію кінцівки стандартною або транспортною шиною, при її відсутності - за допомогою підручних засобів.

9. Транспортують потерпілого з джгутом до лікувального закладу у першу чергу.

При відсутності стандартного джгута артеріальна кровотеча може бути зупинена підручними засобами: за допомогою закрутки або поясного пасока .

Зупинка артеріальної кровотечі за допомогою підручних засобів

При пораненні судинного пучка шиї, щоб притиснути сонну артерію джгут накладають за методом Микуліча, за допомогою шини Крамера. Шина, яка накладена на здорову бокову сторону, упирається в голову та плече та служить каркасом, джгут накладають навколо шиї, підклавши під нього ватно-марлевий валик, при цьому він стискає судинний пучок тільки з одного боку. Якщо шина відсутня, використовують руку постраждалого. Для цього її кладуть на голову і плече використовують замість шини.

Помилки при накладанні артеріального джгута

1. Накладання джгута без потреби (відсутність артеріальної кровотечі).

2. Накладання джгута на оголене тіло.

3. Дуже сильне стиснення джгутом, що призводить до травмування нервових стовбурів і може стати причиною виникнень невритів, паралічу, омертвіння тканин.

4. Слабо накладений джгут, що не спиняє кровотечі.

5. Неправильний вибір місця накладання джгута.

6. Госпіталізація (евакуація) без записки про час накладання джгута або зі джгутом, схованим під одягом, може призвести до несвоєчасного надання медичної допомоги і омертвіння кінцівки.

Описані способи спинання кровотечі застосовуються тільки при артеріальній кровотечі. При венозній та капілярній кровотечах застосовують менш небезпечні, простіші способи.

Венозну кровотечу зупиняють накладанням давлючої пов'язки. Пов'язка накладається нижче місця травми. На рану кладуть стерильну серветку, на нею - щільну пов'язку.

Наклавши таку пов'язку, треба припідняти кінцівку. Невеликі кровотечі можуть зупинитися самі внаслідок закупорки тромбом, який утворився при зсіданні крові.

Долікарська допомога при внутрішній кровотечі

Ефективних засобів тимчасового підтримання гомеостазу при внутрішній кровотечі немає, але існують певні методи, які значною мірою можуть послабити її і дозволяють виграти час для направлення потерпілого в хірургічне відділення і екстреного втручання. Це забезпечення спокою, для чого хворого слід покласти на рівну поверхню, в напив сидячому положенні, заборонити вживання їжі та пиття, застосувати холод, наприклад, міхур з льодом на живіт. Транспортують хворого в положенні лежачи на ношах.

Долікарська допомога при носовій кровотечі

При носовій кровотечі голова має бути у вертикальному положенні злегка відхилена назад, на перенісся кладуть міхур з льодом або хустинку, змочену холодною водою, забезпечують достатній приток повітря. Часто вдається зупинити носову кровотечу сильним здавлюванням ніздрів протягом 3-5 хвилин. Хворого треба заспокоїти, пояснити, що різкі рухи і спроби очистити ніс посилюють кровотечу. При безрезультатності цих засобів проводять міні-тампонаду порожнини носа, для чого в ніздрі вводять тампони з вати, змочені 3% розчином перекису водню.

Класний керівник 5 класу Ю.В. Шульга проводить заняття з цивільного захисту з батьками

Пам’ятка

Дії населення в екстремальних умовах та у надзвичайних ситуаціях

УВАГА!

Якщо сталася надзвичайна ситуація:

Після головного сигналу цивільного захисту «Увага! Всім!» (переривчасте звучання сирен та сигнали з гучномовців, встановлених на автомобілях чергових диспетчерських служб):

- увімкніть телевізор або радіо

- слухайте повідомлення Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення міста чи району. Інформація передається протягом 5 хвилин після подачі звукових сигналів

- поінформуйте про ситуацію сусідів

- чітко виконуйте рекомендації, отримані з офіційних джерел

- при необхідності інформацію уточніть за телефонами екстрених служб (101, 102)

- після отримання тривожного сигналу прямуйте до укриттів або до збірних пунктів евакуації, адресу яких ви повинні завчасно уточнити у КРЕПі чи сільській раді.

Якщо стався вибух або почався обстріл:

- негайно падайте на землю або підлогу, прикривши голову руками

- ховайтеся під прикриття (бордюр, капітальний паркан тощо), не виявляйте зайвої цікавості

- у приміщеннях намагайтеся не підходити до вікон

- не панікуйте, дійте швидко, але розважливо.

Якщо виявили підозрілий предмет:

- ні в якому разі не чіпайте його

- відійдіть якомога далі

- попередьте перехожих про можливу небезпеку

- негайно повідомте про подію за телефоном 102 або 101

- дочекайтеся приїзду спеціалістів та вкажіть точне місцезнаходження предмету.

Знайте: як камуфляж для вибухових пристроїв можуть використовуватися сумки, пакети, коробки, іграшки тощо.

Ніколи не приймайте від незнайомих людей сумки й згортки. Не залишайте свій багаж без нагляду.

Пам’ятайте! Практично всі вибухові речовини чутливі до механічних, звукових та термічних впливів. Поводження з ними вимагає максимальної уваги та обережності!

10 фраз, які не можна говорити дитині

Дитячі психологи радять батькам не говорити деяких фраз своїй дитині, й неважливо, скільки їй – рік чи більше. Вона все одно все розуміє, навіть з вашої інтонації.
1. У тебе нічого не виходить – дай-но я зроблю!
Ця фраза травмує малюка й заздалегідь програмує на невдачу. Він почувається незграбним і в подальшому починає боятися проявляти ініціативу, думаючи, що мама знову буде не задоволена.
2. Бери, тільки заспокойся!
Деяким батькам складно витримати багатогодинне тужливе «ну, будь ласка, ну дай». Але, погодившись дати малюкові те, що він просить, батьки тим самим дають йому зрозуміти: скиглінням можна домогтися всього й мамине чи батькове «ні» не варто сприймати серйозно.
3. Ще раз таке побачу – то будеш знати!
Як показала практика, зазвичай далі погроз справа не йде, проте це лякає дитину. Вона має знати, чого варто очікувати від батьків у тому чи тому разі. А демонстрація своєї сили на малюкові й нервові зриви на ньому – неприпустимі.
4. Я сказав (ла) - негайно перестань!
Не варто так різко говорити з малюком! Якщо ви зірвалися, то вмійте вибачитися. Дитина ображається, відчуваючи себе абсолютно безправною, й замість того, щоб перестати діяти вам на нерви, починає протестувати - малюки плачуть і вередують, підлітки мовчки йдуть і замикаються в собі.
5. Ти мусиш розуміти, що...
У багатьох дітей виникає захисна реакція на цю фразу та її занудне продовження. Малюк не розуміє «моралі» й, не слухаючи вас, перемикається на щось інше. Найгірше повчання сприймаються дитиною, коли вона схвильована, засмучена чи розсерджена. Пам’ятайте: ваш малюк - теж людина, у якого виникла «проблема», і в даний момент він стурбований нею й не сприймає ваші навіть найправильніші міркування.
6. Хлопчики (дівчатка) так не поводяться!
Постійно повторюючи це, батьки прищеплюють дитині певні стереотипи. Унаслідок цього в дорослому віці хлопчик буде сприймати власну емоційність як щось негідне, а дівчинка - відчуватиме комплекси з приводу «нежіночої» професії чи недостатньо прибраної квартири.
7. Не переймайся через дурниці!
Можливо, для малюка це не дурниця! Згадайте себе в дитинстві! Так, дитину може почати турбувати, що йому не дали машинку чи будинок із кубиків розсипався. У його маленькому світі саме машинка й будиночок - найважливіше! Демонструючи зневагу до проблем дитини, ви ризикуєте втратити її довіру.
8. Побережи моє здоров’я!
Нерідко деякі мами кажуть це своїм дітям. Але зрозумійте, рано чи пізно все це перестає сприйматися ними всерйоз, як у казці про пастуха й вовків. І на справді недобре самопочуття мами дитина за звичкою може не звернути уваги. Малюк подумає, що мама скаржиться, тільки аби він перестав шуміти, стрибати, гратися тощо.
9. Ні, це ми не купимо - грошей немає (дорого)!
Складно пояснити малюкові, чому не варто купувати все підряд. Але з цієї фрази виходить, якщо в мами чи тата є гроші, то можна купити все, що хочеш! Дитина саме так розуміє цю фразу. Чи не ліпше в цьому разі сказати: «така іграшка в тебе вже є», «багато шоколаду шкідливо» тощо. Так, пояснювати завжди складно! Але дитина має розуміти, чому батьки їй це не купують.
10. У всіх діти як діти, а ти...
... Горе ти моє, нечупара, незграба і т.п. Не слід подібні ярлики «вішати» на дітей! Це знижує їхню самооцінку, й вони справді починають їм відповідати

Важкі діти в сім'ї

http:||nazachot.ru

Батьківські права та обов’язки

Відповідальність батьків за розвиток дитини у сім’ї (стаття 59 Закону України «Про освіту»), яка передбачає:

Рівну відповідальність кожного з батьків за виховання, навчання і розвиток дитини; - Постійну турботу батьків та осіб, що їх замінюють, про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їх природних здібностей;
Повагу до гідності дитини, виховання працелюбності, почуття доброти, милосердя, шанобливому до держави до рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв;
Сприяння здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечення повноцінної домашньої освіти відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу;
Виховання поваги до законів, прав, основних свобод людини.

Батьки і діти: стилі виховання

Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.

На дошці вивішується малюнок — велике червоне «Серце нашого класу», на якому під іменами дітей прикріплені маленькі сердечка, куди учні заздалегідь вписали свою найкращу рису характеру.

Ведуча. Шановні батьки! Я пропоную вам написати на аркуші паперу найкращі якості вашої дитини. Після цього ми порівняємо вашу точку зору з дитячою.

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Бачите, скільки позитивного закладено в наших дітях! Тож цінуймо ці якості й розвиваймо їх.

Наступний етап нашої роботи — анкетування. Попрошу вас заповнити роздані вам анкети «Батьки й діти» (див. додаток 2).

Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.

Ведуча. Якщо ви набрали:

0–20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;

21–35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв’язати їх не мають можливості (або знань, або часу);

35–50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.

А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводиться заздалегідь із учнями (див. додаток 3 ))

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Наше наступне завдання таке: на столах кожної групи лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте цей матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини.

Батьки працюють із матеріалами, обговорюють їх, вибираючи прийнятні. Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.

Учитель. Який же стиль виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці «Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний» (див. додаток 1). Дає стислу характеристику кожному стилю.)

Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага віддається демократичному стилю виховання.

Учитель дає психолого-педагогічні рекомендації батькам.

Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.

У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.

Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

Учіть дитину аналізувати свої помилки.

Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам’ятайте: дитина має право на самостійність,

Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.

Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

Учитель. Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічне положення родини, освіта і культурний рівень батьків упливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, тому що родина — одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа й педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».

«ЩАСЛИВА СІМ'Я. ЯКА ВОНА?»

(Збори-диспут)

План

1. Обговорення дискусійних питань.

2. Обговорення педагогічних ситуацій.

Питання обговорення:

1. Чи був правий Л. Толстой, коли стверджував, що всі щасливі сім'ї схожі, а нещасливі – нещасні по-своєму? За якими ознаками визначаєте, щаслива ця сім'я чи ні?

2. Який стиль родинних стосунків вважаєте ідеальним?

3. Що, на ваш погляд, найголовніше в сімейному житті?

4. Яке місце в сім'ї займають діти?

5. Чи можна за зовнішнім виглядом дитини встановити, з якої вона сім'ї?

б. Труднощі, які переборює сім'я за період свого існування,

згуртовують чи роз'єднують сім'ю. Свою точку зору аргументуйте прикладами з власного життя.

Обговорення педагогічних ситуацій.

Ось дві розповіді жінок про своїх чоловіків: "Зовні наша сім'я благополучна. Чоловік не п'є, не курить, зарплату всю – додому. Діти вчаться добре. Але немає в сім'ї духовного ладу, спільних інтересів, немає нічого, що об'єднувало б нас.

Чоловік нічого не любить, нічого не хоче, окрім телевізора. З дітьми розмовляти не вміє, та й не бажає, читання літератури на теми виховання вважає марним витрачанням часу, каже: "Я все знаю".

Тоді, коли він у напівдрімоті проводить вечір біля телевізора, я перевіряю, чи вивчив англійські слова син-шестикласник, стежу за тим, як дочка-першокласниця виводить криві літери, а сама думаю, що приготувати на завтра на обід, де у кого відірвався ґудзик, що треба випрати. І так щодня. Кажу"майже" тому, що буває: чоловік і на кухню до мене зайде, і до дітей в щоденник загляне, але це рідко. Частіше він замикається в собі, щоб його ніхто ні про що не питав...

Мабуть, я не відправила б вам листа, коли б не діти. Син у нас росте неорганізований, також нічого не любить і не вміє. Йому скоро тринадцять. Раніше любив читати, тепер і закинув. Як і батько, надає перевагу телевізорові.

Та якщо не під силу більше переносити висиджування чоловіка перед телевізором, вибухаю і – черговий скандал. Лаюсь., правда, я, а чоловік скаже кілька слів, сповнених презирства, і відвернеться до стіни.

Усі роки я билась над проблемою виховання дітей сама. З недосвідченості робила багато помилок. А чоловік і пальцем не покивав, щоб допомогти, підтримати, разом щось обміркувати. Він вважає, що всі риси характеру закладеш в генах і нічого не виправиш. Ось такий теоретик, що влаштувався перед телевізором.

Не знаю коли, але син одного разу відчув цю відчуженість батька, а мою – немічність, наш розлад. Син постійно грубий з сестричкою, вона ж у відповідь не мовчить, огризається. Наодинці намагаюсь присоромити Вітю, весь час стараюсь мирити дітей. Але син мене не слухає, починає не слухати і дочка. Мені дуже важко, інколи починаю умовляти себе: змирися, скільки жінок самі везуть сімейний віз при чоловікові А як можна змиритися з байдужістю?"

1. Чи можна вважати благополучною сім'ю, в якій вихованням дітей займається один із батьків?

2. Як позначається на формуванні особистості участь у вихованні тільки одного з батьків?

3. Поділіться досвідом спілкування з дітьми у сім'ї.

"Перші роки нашого життя були нелегкими: двоє дітей – Світлана і Олексій, а допомогти нікому. Мати Віктора, яка жила з нами, потребувала догляду. Я тоді не працювала. "Витягував сім'ю Віктор. Приходив з роботи втомлений, але ніколи не бачили ми його сердитим або незадоволеним. І звідки бралися в нього сили займатися дітьми? Вони навперебій розповідали йому про свої справи, про все радились з ним.

Світлана і Олексій не тільки знали, що тато хороший виробничник, вони власними очима бачили його працелюбність: чоловік завжди допомагав мені по дому. Усе робили ми разом. Усе було йому під силу. Ніби він ніколи і не втомлювався. І все добре, що в нього є, він передавав своїм дітям. Вони бачили, який Він справедливий, турботливий. Його мати прожила з нами двадцять вісім років. Недавно її не стало. І ось за всі ці роки ні я, ні діти не чули, щоб батько заговорив зі своєю матір'ю роздратовано. І не дивно, що діти також не грубили бабуні.

Дочка Світлана працює старшим інженером, громадський діяч, добра господиня, її чоловік – Сергій – славний хлопець, допомагає їй в усьому. Любить свою сім'ю, у них двоє дітей. Ми жили всі разом, і зять, мабуть, брав приклад з чоловіка мого. Сергій завжди говорить: "У нас батько – ідеал".

У синові Олексієві я також бачу якості, які передав йому батько. Любить будь-яку працю з самого дитинства. Спокійний, витриманий, робити вміє по дому все, як тато. Непогано грає в шахи – батько навчив, коли йому було ще вісім років. Захоплюється Олексій і музикою, добре грає на баяні. Ще він – фотоаматор. Це все від батька. Дружина Олексія Лариса, також інженер. Живуть вони добре, виховують маленького сина. Поїхали недавно в Київську область, вирішили в колгоспі випробувати себе, перевірити, на що здатні. Дуже задоволені.

Мої діти дуже гордяться своїм батьком, як і раніше батька люблять і вважають першим порадником з будь-якого питання. Побільше б таких батьків, з яких діти брали б приклад, особливо сини".

1. Проаналізуйте описані в цьому листі факти. В чому секрет поваги дружини і дітей до батька?

2. Що таке батьківський авторитет? Які шляхи його утвердження?

3. Критично оцініть, чи користуєтесь ви авторитетом у дітей? Як ви стверджуєте свій авторитет?

ОДИН ДЕНЬ – БЕЗ НОТАЦІЙ

(поради батькам)

1. Будіть дитину спокійно; коли вона прокинеться, мусить побачити вашу усмішку і почути ласкавий голос. Не підганяйте зранку, не смикайте по дрібницях, не дорікайте за помилки і через необачність, навіть якщо "вчора попереджали ".

2. Не квапте, вміння розрахувати час – ваше завдання, і якщо це вам погано вдається, то провини дитини в цьому немає.

3. Не виряджайте дитину до школи без сніданку, їй потрібно багато попрацювати.

4. Не прощайтесь, попереджаючи та наставляючи: "Дивись, не пустуй", "Поводь себе добре", "Щоб сьогодні не було поганих оцінок" т.п. Побажайте успіху, знайдіть декілька ласкавих слів. У дитини попереду важкий день.

5. Забудьте фразу "Що ти сьогодні одержав?" Зустрічайте дитину після школи спокійно, не обрушуйте на неї тисячу питань, дайте розслабитись (пригадайте, як ви самі почуваєтесь після важкого робочого дня, багатогодинного спілкування з людьми). Якщо ж дитина занадто збуджена, якщо бажає поділитися чимось, не відмахуйтесь, не відкладайте на потім, вислухайте, це не забере багато часу.

6. Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтесь, нехай заспокоїться, тоді і розповість усе сама.

7. Вислухайте зауваження вчителя, не поспішайте влаштовувати допит і постарайтеся, щоб ваша розмова з учителем відбувалася без дитини.

8. Після школи не поспішайте посадити виконувати уроки, необхідно 2-3 години відпочинку (а в першому класі добре було б години півтори поспати ) для відновлення сил. Найоптимальніший час для приготування уроків від 15до 17 год. Заняття вечорами некорисні, завтра прийдеться все починати спочатку.

9. Не примушуйте виконувати всі уроки за раз, після 15-20 хв. занять необхідні 10-15 хвилинні "перерви".

10. У спілкуванні з дитиною намагайтесь уникати умов: "Якщо ти зробиш, то..." Інколи умови стають нездійсненними і не залежать від дитини, і ви можете опинитися в дуже складній ситуації.

11. Під час приготування уроків не сидіть "над душею", дайте можливість працювати самій, але якщо ж потрібна ваша допомога, наберіться терпіння. Спокійний тон, підтримка ("не хвилюйся все вийде", "давай розберемося разом", "я тобі допоможу"), похвала (навіть якщо не дуже виходить) необхідні. Не акцентуйте увагу на оцінках.

12. Знайдіть (постарайтеся знайти) протягом дня хоча б півгодини, коли ви будете належати тільки дитині, не відволікаючись на домашні справи, телевізор, спілкування з іншими членами родини. В цей момент найважливіше справи дитини, радості, невдачі, турботи.

13. Віднайдіть єдину тактику спілкування усіх дорослих у сім'ї з дитиною, свої суперечності з приводу педагогічної тактики вирішуйте без неї. Якщо щось не виходить, порадьтеся з учителем, лікарем, психологом, не вважайте зайвою літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Будьте уважними до скарг дитини на головний біль, втому, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, складності навчання.

15. Запам'ятайте, що навіть "зовсім великі" діти (ми часто говоримо "Ти вже великий" 7 – 8 – річній дитині) дуже люблять казку перед сном, пісеньку і ласкавий дотик. Це все заспокоює їх, допомагає зняти напругу, яка накопичувалась за день, і спокійно заснути. Намагайтесь не згадувати перед сном неприємностей, не з'ясовувати стосунки, не обговорювати контрольну роботу, що буде завтра.

Завтра новий день, і ми повинні зробити все можливе, щоб він був спокійним, добрим і радісним.

Матеріали для батьківських зборів

«Роль батька у вихованні дитини»

Аналіз проблеми

Батьківський авторитет – це надзвичайно велика впливова сила у вихованні дітей. Біда сучасного суспільства полягає в тому, що ця сила часто зовсім не відчувається.

Коли мовиться про вплив сім’ї на дитину, то звичайно, перш за все, при цьому мається на увазі вплив матері. До школи, на батьківські збори приходять переважно жінки, листи непрацездатності у поліклініці видають також матерям – такою вже є усталена життєва практика.

Проте відмінності між чоловічою і жіночою виховними стратегіями, безумовно, існують. Видатний психолог і філософ Ерік Фромм визначає два типи любові: батьківський і материнський. Любов батька завжди є більш вимогливою і справедливою: дитину люблять за певні чесноти і заслуги. А для материнської любові об’єктивність невластива: дитину люблять за те, що вона є.

На думку Фромма, для нормального розвитку будь-якої людини і материнська, і батьківська любов є однаково необхідною, певне відхилення у якийсь бік призводить до викривлення світовідчуття та порушення поведінки.

Покоління сучасних дітей формується в атмосфері катастрофічної втрати батьківського авторитету. Відсутність батька, навіть за умов його формальної присутності, - велика біда. Батько, який зволікає, не здатний «звести кінці з кінцями», не може дати дитині позитивний приклад, у нього відсутнє матеріальне підґрунтя для справжнього авторитету. Однак і батько, який надто переймається зароблянням грошей, взагалі забуває про існування сім’ї та дітей. Звичайно, це крайнощі, проте мусимо констатувати, що до них має потяг поведінка сучасних батьків.

Стиль батьківського виховання

Взаємодія батька з дитиною суттєво відрізняється від материнської взаємодії. Матері прагнуть до спокійного спілкування, а батьки схильні до спонтанності, до нових, непередбачуваних утіх.

Батьківський «грально-активний» стиль спілкування є ключовим у процесі виховання у дитини емоційного самоконтролю. І в подальшому це знадобиться для встановлення глибинних соціальних відносин у дорослому житті.

«Діяльні», сповнені веселощами і фізичною активністю стосунки між батьком і дитиною позитивно впливають на навчання, допомагають дитині повірити в себе, не боятися виявляти ініціативу і творчість.

Своєрідною є природа взаємозв'язку між батьком і дитиною. По-перше, цей зв'язок легше руйнується під час розладу між батьками. По-друге, за результатами багатьох досліджень спостерігається безпосередня кореляція між успіхами людей в особистісній та професійній реалізації та ступенем їхньої близькості з батьком в дитинстві.

У батьків та матерів також різні підходи до встановлення дисципліни. Матері схильні підкреслювати «соціальну вартість» поганої поведінки, зважаючи при цьому перш за все на стосунки між людьми. Класичною є реакція матері – присоромити дитину, яка в чомусь провинилась. Стиль матері маніпулятивний

( « Що ти зробив…. У мене й без того багато роботи, а тут ще й за тобою прибирати…»).

Під час визначення меж допустимої поведінки батьківський стиль є більш функціональним. Ось приклади, властиві батьківському підходу: «Не хочеш прибирати за собою – не будеш грати на комп’ютері…»

Психологи вважають , що саме таке поєднання обох підходів – маніпулятивного і функціонального – є просто безцінним для розвитку в дитині совісті.

Реабілітація батьківства.

Відокремлення чоловіка від сім’ї відбулося внаслідок індустріалізації суспільства. Це сприяло фемінізації домашньої атмосфери та маргіналізації ролі батька.

Постіндустріальне суспільство створило найбільш сприятливі умови для повернення батьків у сім’ю. Багато сучасних чоловіків прагнуть брати активну участь у вихованні дітей. Так, уже запроваджено декретні відпустки для тат, а також батькам можуть видаватись «листки непрацездатності» по догляду за хворими дітками. До того ж у наш час вже немало молодих татусів є присутніми при народженні їхніх дітей і при цьому вони турбуються про них нарівні з дружинами. Це лише перший крок.

Нова парадигма батьківства

В сучасних умовах новою парадигмою батьківства може бути тато, залучений до виховного дійства.

До головних ознак залученого батьківства відносяться: почуття відповідальності за дитину, зайнятість у процесі виховання, фізична присутність, матеріальне забезпечення сім’ї, участь у прийнятті рішень.

Одним із найважливіших факторів виступає час, проведений батьком разом з дитиною. Численні дослідження підтверджують: чим більше часу батько проводить з немовлям при відсутності матері, тим ширшим в подальшому стає його «батьківський репертуар». З іншого боку, немовлята, не позбавлені спілкування з батьком, володіють більш багатим спектром соціальних навичок і більш високим рівнем дослідницьких якостей.

До того ж важливішою, ніж кількість, виступає якість взаємодії між батьком і дитиною. Істотним, значущим є не лише те, чим зайняті батько й дитина, а ще й те, як вони це роблять, яку роль відіграє батько у цій взаємодії.

Батьків сьогодні треба навчати як взаємодіяти. І саме тому їм необхідна психолого-педагогічна підтримка і освіта.

Класний керівник

Для батьків